Перейти до вмісту

God

11,427 віршів · 2 членів родини

Вірші, що згадують God

Фільтрувати за книгою
  1. The censers of these sinners against their own souls, let them make them broad plates for a covering of the altar: for they offered them before the LORD, therefore they are hallowed: and they shall be a sign unto the children of Israel.

  2. To be a memorial unto the children of Israel, that no stranger, which is not of the seed of Aaron, come near to offer incense before the LORD; that he be not as Korah, and as his company: as the LORD said to him by the hand of Moses.

  3. ¶ But on the morrow all the congregation of the children of Israel murmured against Moses and against Aaron, saying, Ye have killed the people of the LORD.

  4. And it came to pass, when the congregation was gathered against Moses and against Aaron, that they looked toward the tabernacle of the congregation: and, behold, the cloud covered it, and the glory of the LORD appeared.

  5. And the LORD spake unto Moses, saying,

  6. Get you up from among this congregation, that I may consume them as in a moment. And they fell upon their faces.

  7. And Moses said unto Aaron, Take a censer, and put fire therein from off the altar, and put on incense, and go quickly unto the congregation, and make an atonement for them: for there is wrath gone out from the LORD; the plague is begun.

  8. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

  9. І взяв священик Елеаза́р мідяні́ кадильниці, що прино́сили їх ті, що спалені, і перекува́ли їх на покриття для жертівника,

  10. пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближа́вся кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

  11. І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, — аж ось покрила її хмара, і показа́лася слава Господня!

  12. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

  13. „Вийдіть з-посеред цієї громади, а я ви́нищу їх умить!“ І вони попа́дали на обличчя свої.

  14. І сказав Мойсей до Аарона: „Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від же́ртівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася пора́зка“.

  15. І став він поміж уме́рлими та поміж живими, — і затрималась та пора́зка.

  16. І сказав Господь до Аарона: „Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого свяще́нства.

  17. А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господе́ві, щоб виконувати службу скинії заповіту.

  18. А ти та сини твої з тобою бу́дете допильно́вувати ваше свяще́нство для всякої речі жертівника та для того, що поза заві́сою, і будете робити. Як службу да́ру даю Я свяще́нство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий“.

  19. І Господь промовляв до Аарона: „Я оце доручив тобі пильнувати за прино́шеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постано́ву.

  20. Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлі́бна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, — тобі це та для твоїх синів!

  21. А це тобі прино́шення їхнього да́ру всіх колиха́нь Ізраїлевих синів, — Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочка́м твоїм з тобою на вічну постанову, — кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.

  22. Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первопло́ди, що вони дадуть Господе́ві, — Я віддав їх тобі.

  23. Первопло́ди усього, що в їхньому краю́, що вони принесуть Господе́ві, будуть для тебе, — кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.

  24. Усе, що розкриває утро́бу кожного тіла, що принесуть Господе́ві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного люди́ни, і перворідне з нечистої худобини викупиш.

  25. Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, — вони святість: їхньою кров'ю окро́пиш же́ртівника, а їхній лій спалиш, як огняну́ жертву на любі пахощі для Господа.