До римлян 8:20-27
20
бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
21
що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22
Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.
23
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24
Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?
25
А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
26
Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.
27
А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання