Псалми 21:2-21
2
Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
3
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
4
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
5
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
6
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
7
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
8
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
9
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
10
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
11
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
12
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
13
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
14
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
15
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
16
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
17
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
18
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
19
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
20
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
21
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання