Від Івана 10:14-38
14
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
28
І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
29
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30
Я й Отець — Ми одне!“
31
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
Settings