Приповісті2

Заклик старанно шукати мудрости

Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,

щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,

якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,

якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —

тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —

бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!

Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!

Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,

бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!

розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,

щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,

від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,

що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,

що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —

щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,

що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —

вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,

ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —

щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!

Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,

а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!

Consolidated into verse 22 by this translation.

Use ← → arrow keys to navigate