Біблійні вірші про The Wisdom of God

І промовив Господь: „Я спра́вді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.

Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.

Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки!

І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже!

А тепер, сину мій Соломо́не, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думо́к. Якщо будеш шукати Його, то ти зна́йдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе наза́вжди.

А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризнача́й су́ддів та викона́вців Зако́ну, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає зако́ни твого Бога, а хто не знає, тих навчите́.

І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —

Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.

Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.

Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!

Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.

Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,

А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.

Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,

що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють!

Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла.