Біблійні вірші про The Resurrection of Christ: Two disciples

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...