Біблійні вірші про The Providence of God: Ruling the elements

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

Чому́ то нікого немає, коли Я прихо́джу, і не відповіда́є ніхто, коли кли́чу? Чи рука Моя справді короткою стала, щоб викупля́ти, і хіба рятувати нема в Мені сили? Таж докором Своїм Я вису́шую море, обе́ртаю рі́ки в пустиню, їхня риба гниє без води й умирає із пра́гнення!

Як загні́вається Він на море, то сушить його, і всі рі́ки висушує, в'яне Баша́н та Карме́л, і в'яне та квітка Ліва́ну.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

Іван сві́дчить про Нього, і кликав, говорячи: „Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я“.