Біблійні вірші про The Fall of Man

Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева ра́ю?“

І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти,

але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“.

І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете!

Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“.

усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!

Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,

уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!

Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,

руїна та злидні на їхніх дорогах,

Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.

Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.