Біблійні вірші про Morning

І Бог назвав світло: „День“, а темряву назвав: „Ніч“. І був вечір, і був ранок, — день перший.

І назвав Бог твердь: „Небо“. І був вечір, і був ранок — день другий.

І був вечір, і був ранок, — день третій.

І був вечір, і був ранок, — день четвертий.

І був вечір, і був ранок, — день п'ятий.

І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, — день шостий.

І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

А рано вони повставали, і присягли один о́дному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.

І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.

І збирали його щора́нку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце — і воно розтавало.

А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день — за́вжди.

Одне ягня споряди́ш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір.

Одне ягня принесеш уранці, а ягня друге принесеш на́двечір.

І десяту частину ефи пшеничної муки на хлібну жертву, мішану в то́вченій оливі чверть гіна.

Це стале цілопа́лення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна́ жертва для Господа.

А лита жертва його — чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина для Господа.

І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як схо́дила ра́ння зоря́, і обійшли навколо міста за тим при́писом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.

І встали люди того міста рано вранці, аж ось жертівник Ваа́лів розбитий, а святе дерево, що при ньому, пору́бане, а другого бичка прине́сено в жертву на збудованому же́ртівнику.

І він буде, як світло пора́нку безхма́рного, коли сонце вихо́дить уранці, і як з бли́ску трава вироста́є з землі по дощі!

І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли.

І читав він у нім на майда́ні, що перед Водною брамою, від світанку аж до полу́дня, перед чоловіками й жінка́ми та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Зако́ну.

Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?

Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,

Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.