Біблійні вірші про Mariner

Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!