Біблійні вірші про Ignorance: General references

Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?

Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?

Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.

А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?

Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.

Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,