Біблійні вірші про Ambition

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!

Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?

Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,

і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“

А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?

Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.

Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.

Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.

Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.

Як спав ти з небе́с, о сину зірни́ці досві́тньої, я́сная зо́ре, ти розбився об землю, погро́мнику лю́дів!

Ти ж сказав був у серці своєму: „Зійду́ я на небо, повище зір Божих поста́влю престола свого́, сяду я на горі збору богів, на кі́нцях півні́чних,

підійму́ся понад гори хмар, уподі́бнюсь Всеви́шньому!

Та ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшого гро́бу!