TRV
circa 800–400 BC
The Hebrew Prophets
God speaks through Isaiah, Jeremiah, and the minor prophets—calling Israel to repentance and foretelling the coming Messiah.
Вірші цього періоду
- Єремія 36:13бл. 606 до н. е.
І розповів їм Михей всі ті слова́, які він почув був, коли Барух читав із книги в ву́ха наро́ду.
- Єремія 36:14бл. 606 до н. е.
І всі зверхники послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, говорячи: „Того зво́я, що читав ти з нього в ву́ха народу, візьми́ його в свою руку та й прийди́!“ І взяв Барух, син Нерійїн, звоя в свою руку та й прийшов до них.
- Єремія 36:15бл. 606 до н. е.
А ті сказали до нього: „Сідай же, і прочитай його в наші ву́ха!“ І прочитав Барух в їхні ву́ха.
- Єремія 36:16бл. 606 до н. е.
І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахну́лися один перед о́дним, та й сказали Барухові: „Конче перекажімо царе́ві всі ці слова́!“
- Єремія 36:17бл. 606 до н. е.
І запитали вони Баруха, говорячи: „Розкажи нам, як ти писав усі ці слова́ з його уст?“
- Єремія 36:18бл. 606 до н. е.
І сказав їм Барух: „Він проказував мені з своїх уст усі ці слова́, а я писав у книзі чорнилом“.
- Єремія 36:19бл. 606 до н. е.
І сказали зверхники до Баруха: „Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де́ ви!“
- Єремія 36:20бл. 606 до н. е.
І прийшли вони до царя на подві́р'я, а зво́я поклали в кімна́ті писаря Елішами, і розповіли́ в ву́ха царя всі ті слова.
- Єремія 36:21бл. 606 до н. е.
І послав цар Єгудія взяти зво́я, і той узяв його з кімна́ти писаря Елішами. І Єгудій прочитав його в ву́ха царя та в ву́ха всіх зверхнпків, що стояли при царі.
- Єремія 36:22бл. 606 до н. е.
А цар сидів у зимо́вому домі, дев'ятого місяця, і перед ним був розпа́лений комино́к.
- Єремія 36:23бл. 606 до н. е.
І сталося, коли Єгудій перечи́тував три чи чотири стовпці́, то цар відрізував це пи́сарським ноже́м та й ки́дав до огню́, що в коминку́, аж поки не згорів увесь звій на огні, що в коминку́.
- Єремія 36:24бл. 606 до н. е.
Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби, що слухали всі ці слова́.
- Єремія 36:25бл. 606 до н. е.
І хоч Елнатан, і Делая, і Ґемарія просили царя не палити того зво́ю, та не послухався він їх.
- Єремія 36:26бл. 606 до н. е.
І наказав цар Єрахмеїлові, синові царе́вому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав.
- Єремія 36:27бл. 606 до н. е.
І було Господнє слово до Єремії пото́му, як цар спалив був зво́я та ті слова́, що Барух написав з Єреміїних уст, говорячи:
- Єремія 36:28бл. 606 до н. е.
„Візьми собі зно́ву іншого зво́я, і напиши на ньому всі перші слова́, що були на першому зво́ї, якого спалив Єгояким, цар Юдин.
- Єремія 36:29бл. 606 до н. е.
А про Єгоякима, царя Юдиного, скажеш: Так говорить Господь: Ти спалив цього зво́я, говорячи: На́що написав ти на ньому таке: Конче при́йде цар вавилонський і знищить оцей край, і ви́губить в ньому люди́ну й скотину.
- Єремія 36:30бл. 606 до н. е.
Тому́ так говорить Господь про Єгоякима, Юдиного царя: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде ки́нений на спеко́ту вдень та на холод вночі.
- Єремія 36:31бл. 606 до н. е.
І навіщу́ його та насіння його, і його рабів за їхні провини, і спрова́джу на них та на ме́шканців Єрусалиму й на юде́янина все те зло, що Я говорив до них, та вони не послухали“.
- Єремія 36:32бл. 606 до н. е.
І Єремія взяв іншого зво́я, і дав його пи́сареві Барухові, синові Нерійїному, і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тієї книги, яку спалив був Єгояким, цар Юдин, в огні, і до них було до́дано ще багато подібних слів.
- Єремія 37:1бл. 598 до н. е.
І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоно́сор, цар вавилонський, в Юдиному кра́ї.
- Єремія 37:2бл. 598 до н. е.
Та не послухався ані він, ані його раби, ані наро́д кра́ю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.
- Єремія 37:3бл. 598 до н. е.
І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: „Помолися за нас до Господа, Бога нашого!“
- Єремія 37:4бл. 598 до н. е.
А Єремія тоді ще вільно ходив серед наро́ду, бо не дали́ його ще до в'язни́ці.
- Єремія 37:5бл. 598 до н. е.
А фараонове ві́йсько вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму.