До римлян 8:18-23

Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.