Псалми 72:13-26
13
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання