Псалми 34:7-16
7
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання