Псалми 118:90-114
90
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання