Взаємне вдосконалення та людська природа

Приповісті 27:17-22

Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.

Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.

Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.

Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.

Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!