Ісус зціляє розслабленого

1

Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.

2

І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.

3

І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.

4

А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.

5

А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“

6

Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх ду́мали:

7

„Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“

8

І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?

9

Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?

10

Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому:

11

„Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

12

І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“