Від Луки 22:56-71
56
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
Settings