Від Луки 18:1-14
1
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання