Суперечка на святі Оновлення

22

Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25

Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26

Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30

Я й Отець — Ми одне!“

31

Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32

Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33

Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34

Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36

то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37

Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38

А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39

Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.