TRV
Йов 7:11-21
11
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
Settings