Йов проклинає день свого народження

1

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2

І Йов заговорив та й сказав:

3

„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4

Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

5

Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6

Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7

Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8

Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9

Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10

бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11

Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?