TRV
Йов 29:7-17
7
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Settings