Буття 6:5-13

Буття 6:5-13

5
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.
6
І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
7
І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
8
Але Ной знайшов милість у Господніх очах.
9
Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.
10
І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,
11
І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.
12
І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.
13
І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.
Читати повний розділ 6
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options