Екклезіяст7

Мудрість і прийняття дійсності

1
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.

Користь і межі мудрості

11
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!

Проблема несправедливості

15
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!

Невловима природа мудрості

23
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!
24
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!

Висновок Проповідника

27
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
30
Consolidated into verse 29 by this translation.
Use ← → arrow keys to navigate
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options