Біблійні вірші про Science

Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.

Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.

Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.

Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.

Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.

Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.

Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“

І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.

Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!

Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!

Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні.

О Тимофі́ю, бережи переда́ння, стережися марно́го базі́кання та супере́чок знання́, неправдиво названого так.