Біблійні вірші про Fool

Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“

Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.

Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:

„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́:

„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.

В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.

Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.

Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.

Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.

Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.

Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.

Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.

З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.

Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.

Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.

Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.

Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.

Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.

Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.

Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.

Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.