Біблійні вірші про Employer

Не бу́деш утискати на́ймита, убогого й незаможного з братів своїх та з прихо́дька свого, що в кра́ї твоїм у брамах твоїх.

Того ж дня даси йому заплату, і не за́йде над нею незапла́ченою сонце, бо вбогий він, і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха́ на тобі.

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,

і вже не як раба, але вище від раба, — як брата улю́бленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, — і за ті́лом, і в Го́споді.

Ось голосить заплата, що ви затримали в робі́тників, які жали на ваших полях, — і голосі́ння женці́в досягли́ вух Господа Савао́та!

Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої ви́годували, немов би на день зако́лення.