TRV
Псалми 73:1-12
1
На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чогорозпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?
2
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8
Сказали вони в своїм серці : „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Settings