TRV
Псалми 72:7-14
7
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
Settings