Від Луки 24:16-31

Від Луки 24:16-31

16
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19
І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
Читати повний розділ 24
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Options