Хвороба Лазаря; Ісус зволікає

1

Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

2

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.

3

Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“

4

Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.

5

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

7

Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.

8

Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“

9

Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.

10

А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.

11

Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.

12

А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.

13

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.

14

Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.

15

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.

16

Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.