Від Івана 10:16-27
16
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23
А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання