Йов 5:9

Показано вірш 9 із навколишнім контекстом.

Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,