Йов 31:25-34
25
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання