Буття 6:1-7

Буття 6:1-7

1
І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
2
І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
3
І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.
4
За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.
5
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.
6
І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
7
І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
Читати повний розділ 6
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options