Псалми2

Повстання народів

1
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

Господь сміється з їхньої змови

4
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

Божий указ і влада Сина

7
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Останнє попередження та заклик до покори

10
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
13
Consolidated into verse 12 by this translation.
Use ← → arrow keys to navigate
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options