1 Іванове3

Божа любов і наша майбутня надія

1
Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми́ Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому́, що Його не пізнав.
2
Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з'я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є.
3
І кожен, хто має на Нього наді́ю оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

Праведність і гріх

4
Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззако́ння. Бо гріх — то беззако́ння.
5
І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.
6
Кожен, хто в Нім пробува́є, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.
7
Діточки, хай ніхто вас не зво́дить! Хто чинить праведність, той праведний, як праведний Він!
8
Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від поча́тку. Тому́ то з'явився Син Божий, щоб зни́щити справи диявола.
9
Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога наро́джений він.
10
Цим пізнаю́ться діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто нраведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

Заповідь любити один одного

11
Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один о́дного,
12
не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого́ забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні.
13
Не дивуйтеся, бра́ття мої, коли світ вас нена́видить!
14
Ми знаємо, що ми перейшли від смертн в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.
15
Кожен, хто нена́видить брата свого, той душогу́б. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.
16
Ми з того пізнали любов, що ду́шу Свою́ Він покла́в був за нас. І ми мусимо класти ду́ші за братів!
17
А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?
18
Ді́точки, — любімо не словом, ані язико́м, але ді́лом та правдою!

Упевненість, сміливість і послух

19
Із цього дові́дуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця́ перед Ним,
20
бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та ві́дає все!
21
Улю́блені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,
22
і чого́ тільки попро́симо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.
23
І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я́ Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один о́дного, як Він нам заповідь дав!
24
А хто Його заповіді береже́, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнає́мо це з того Духа, що Він нам Його дав.
Use ← → arrow keys to navigate
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options