Біблійні вірші про The Call of God: Rejection by God

Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!