Біблійні вірші про Condescension of God

Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —

то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш?

А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його!

Що́ тобі, море, що ти втікаєш? Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д?

Чого ска́чете, гори, немов баранці́, а па́гірки — мов ті ягня́та?

Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,