Псалми 87:9-17
9
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
10
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
11
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
12
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
13
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
14
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
15
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
17
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання