Бунт і спокуса Ізраїля
17
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Settings