Псалми 118:65-89
65
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання