Плач Єремії 3:7-31
7
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31
Бо Господь не наві́ки ж покине!
Settings