Плач Єремії 3:7-21
7
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання