Невпинне знищення Богом людської надії

Йов 14:18-22

Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.