Ісус, наш великий Первосвященик
14
Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, трима́ймося визнання нашого!
15
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
16
Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть.
5:1
Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служі́ння Богові, щоб прино́сити да́ри та жертви за гріхи,
2
і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю.
3
І тому́ він повинен як за людей, так само й за себе само́го прино́сити жертви за гріхи.
4
А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Ааро́н.
5
Так і Христос, — не Сам Він просла́вив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: „Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породи́в“.
6
Як і на іншому місці гово́рить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.
7
Він за днів тіла Свого з голосі́нням великим та слізьми́ приніс був блага́ння й молитви до Того, Хто від смерти Його міг спасти, — і був вислуханий за побожність Свою.
8
І хоч Сином Він був, проте́ навчився по́слуху з того, що вистраждав був.
9
А вдоскона́лившися, Він для всіх, хто слухня́ний Йому, спричини́вся для вічного спасі́ння,
10
і від Бога був на́званий Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання